Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»
-а, ч., заст. Особа, що має вищий духовний, військовий чин або обіймає керівну урядову посаду.
Досто́йник:— висока своїм становищем людина [V]— особа, що має вищий духовний, військовий чин або займає керівну урядову посаду [44-2]
імен. чол. роду, жив.
[dostojnyk]ч.dostojnik
-а, ч. , заст. Особа, що має вищий духовний, військовий чин або обіймає керівну урядову посаду.
Вельможа, великопан, див. магнат
титулована особа, представник влади, лем. велике цабе, фігура
досто́йник іменник чоловічого роду, істота
достойник, -а