УСТАТИ

Уста́ти. Припинитися. Відзиваємось, проте, до в[исокого] ц[ісарско]-к[оролівского] правительства краєвого і просимо положити конець сій тенденцийній роботі, що не відповідає фактичному станови річий, отже не є законна й тому повинна устати (Б., 1895, 10, 1); Скоро устануть морози і можна буде відкривати виноград, буде у мене на продаж 1500 дуже добре закорінених корчів винограду імпортованого (Б., 1903, рекл.); І так через спільництво всяке економічне непорозумінє устає з тої простоїрациї, що годі сварити ся з собою самим (Товариш, 1908, 201-202); Він [Сава] повинен іти до війська замість Михайла. Він!.. Се було б для нього чистим щастям! Там би, певне, зробили з нього людей! Його приязнь до Рахіри - Боже, скарай її! - устала би, і з тим покинула би його вся зла натура (Коб., Земля, 254)// пол. ustać - припинитися, вщухнути.

Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»

УСТИЛІЗУВАТИ →← УСТАНОВА

Смотреть что такое УСТАТИ в других словарях:

УСТАТИ

ВІДКРИВА́ТИСЯ перев. перед ким-чим (ставати видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВСТАВА́ТИ (У... смотреть

УСТАТИ

става́ти / ста́ти на прю з ким, проти кого—чого і без додатка, книжн. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь. Кров кипить… Ставай на прю! Хто відважний? Згинь же, вороже проклятий! (М. Вороний); На прю стає холодний ранок: ще схід дрімає в сизій млі, а голубий як льон, серпанок затлівсь над скибами ріллі (М. Драй-Хмара); На прю ми стали проти царства тьми, Що оскверняє море й суходоли (М. Рильський); Чому тепер боюся смерті? Мабуть, тому, що вона невидима, що неможливо стати з нею віч-на-віч на прю (О. Іваничук); уста́ти на прю. — Колись, як Байрон гордий оповів, в такій же хаті Манфред відпочив. Щоб знов на прю із фатумом устати (М. Рильський).... смотреть

УСТАТИ

дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: уставшиустатьДеепричастная форма: устав

УСТАТИ

уста́ти[ўстатие]= встати-ану, -анеиш; нак. ўстан', -ан'теи

УСТАТИ

УСТА́ТИ див. устава́ти.

УСТАТИ

Устати См. Встати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 359.

УСТАТИ

див. уставати.

УСТАТИ

1) встать, подня́ться на́ ноги 2) восста́ть устати на оружје — взя́ться за ору́жие

УСТАТИ

{ўста́тие} = встати -а́ну, -а́неиш; нак. ўстан, -а́нтеи.

УСТАТИ

Перестати [IV]

УСТАТИ

уста́ти дієслово доконаного виду

УСТАТИ

Змарыцца

УСТАТИ

cro ustati укр піднятися

УСТАТИ

див. уставати.

УСТАТИ

сов. от уставати

УСТАТИ

змарыцца

УСТАТИ

змарыцца

T: 50