Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»
СПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОЧИ́ТИ і рідко СПОЧИ́НУТИ, и́ну, и́неш, док.1. Те саме, що відпочива́ти 1.Ішов Кобзар до Києва Та сів спочивати (Т. Ше... смотреть
ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рід... смотреть
спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там (на кладовищі) герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив .. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах). 2. тільки док. спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Умерти. Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок); І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський); Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський). спочива́ти / спочи́ти в Бо́зі, книжн. Бути похованим, лежати у могилі. Ось каплиця на дорозі. Давно тут спочивав в Бозі якийсь-то князь, тепер святий, що месник вбив його лихий (М. Драй-Хмара). спочива́ти / спочи́ти на ла́врах. Заспокоюватися, задовольнятися досягнутими результатами, наслідками. Нині вісімдесятилітній метр спочиває на лаврах і спостерігає за успіхами свого сина, який радує його дедалі більше (М. Слобошпицький); Як шкодять театру утриманські настрої, обивательська благодушність, прагнення спочити на лаврах (А. Бучма).... смотреть
-аю, -аєш, недок., спочити і рідко спочинути, -ину, -инеш, док. 1) Те саме, що відпочивати 1). Спочивати душею. 2) Те саме, що спати. 3) перен., уроч.... смотреть
-аю, -аєш, недок. , спочити і рідко спочинути, -ину, -инеш, док. 1》 Те саме, що відпочивати 1). Спочивати душею.2》 Те саме, що спати.3》 перен. , уро... смотреть
【未】 休息; 安静地躺着Спочивати душею (або серцем) 静心休养2) 安息, 长眠(指死人)Тут спочиває прах (або тіло) 某人的骨灰(或遗体) 长眠在这里◇ Спочивати на лаврах 满足于已有的成功
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: спочивавши, спочиваючи1. те саме, що відпочивати2. те саме, що спатипокоитьсяДеепричастная форма:... смотреть
недок. спочивати, док. спочити(відпочивати) to rest, to have a rest, to repose; (спати) to sleepспочивати на лаврах — to rest on one's laurels
несов. - спочивати, сов. - спочити, спочинути 1) отдыхать, отдохнуть спочивати душею [серцем] — отдыхать душой [сердцем] 2) (о мёртвом) почивать, почить, перен. опочивать, опочить; несов. покоиться (быть похороненным где-н.) тут спочиває прах [тіло] чиє — здесь покоится прах [тело] (чьё)... смотреть
Пішов на вічний спочинок.Умер.По смерті будемо усі спочивати.Умерлі лежать безчинно.
[spoczywały]дієсл.spoczywać
спочива́ти[спочиеватие]-айу, -айеиш
ВІДПОЧИВАТИ; (на ліжку) спати, (в землі) опочивати, покоїтися, спати вічним сном; док. СПОЧИТИ, (навіки) піти на вічний спочинок.
спочива́ти дієслово недоконаного виду
-аю, -аєш odpoczywać, spoczywać
{спочиева́тие} -а́йу, -а́йеиш.