СПОВОДУВАТИ

Споводува́ти. Викликати, спричинити, спонукати. Додамо хиба только ще три обставини, котри повинни нашихъ братôвъ споводувати до якъ найширшого розповсюдненя сего календаря (Б., 1890, рекл.); Ні Шевченко, ні Федькович, ні М. Вовчок не вживали тих слів - і вони мої буковинські уха дуже разять. Най українці або і галичани пишуть здорові, як хочуть, - але я не хочу. І Ви давно не писали так, а проте Ваша мова була пєнкна Не знаю, що Вас споводувало покинутись згаданих слів (Коб., Листи, 49, 346); Між многими причинами, що по части споводували, по части прискорили упадок господарства в краю, називано при ріжних нагодах перше - розділ земельної посілости і друге - брак промислових центрів в краю (Б., 1899, 29, 1); Старшина спілки споводувала пана, аби заскаржив посесорів. Запав вирок і посесори мусіли до двора, в котрім вже розгніздила ся наша спілка, і солому, і сіно, і то тілько, кілько вони передше були продали, принести (Товариш, 1908, 169); В сі нариси, всі дрібніші новелки, як “Valce Melancolique”, як "Битва ", котру бачила я своїми очима (скрипінє у зрубі лісу поодиноко оставлених молодих смерік), споводували мене до твореня тих праць (Коб., Про себе саму, 26)// пол. spowodować - стати причиною, викликати.