Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»
ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм.; ЗОСЕРЕ́Д... смотреть
збі́гло (набі́гло) на ду́мку кому і без додатка, безос. Хто-небудь раптово про щось подумав, відчув якесь бажання і т. ін. Збігло мені на думку, чи не лісовничку я вгледів (Марко Вовчок); “Шикарний мужчина”, збігло на думку Синявіна, і тінь усмішки сковзнула по вустах (Іван Ле); — Та я, бач, тільки спитала, — так набігло на думку: чи наймити гній вивозитимуть, чи повезуть мливо до млина (І. Нечуй-Левицький). що на язи́к набіжи́ть (понесе́) зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Усе підряд; не задумуючись. Повибігали надвір і челядь, і своя сім’я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький); Точильник за оці слова потягнув Гайдучка на поліцію, тут його збили на квасне яблуко, от він і виспівав їм усе, що на язик понесло (П. Козланюк).... смотреть
недок. набігати, док. набігти1) to run against; to come upon2) (нагромаджуватися — про гроші та ін.) to accumulate3) (про воду) to flow (in), to run (i... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: набігшинабежатьДеепричастная форма: набежав
НАБІ́ГТИ див. набіга́ти.
див. набігати.
【完】 见 набігати
Набі́гти, -біжу́, -біжи́ш, -біжа́ть
набі́гти дієслово доконаного виду
-іжу, -іжиш napaść, najechać
див. набігати.
сов. от набігати I
техн. набегать