ЗЛУЧЕНИЙ

Злу́чений. Дієприкм. від злучити. Із сим злучена й трета характеристична прикмета спілок, а іменно рівноправність всіх членів спілки (Товариш, 1908, 89).

Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»

ЗЛУЧИТИ →← ЗЛУКА

Смотреть что такое ЗЛУЧЕНИЙ в других словарях:

ЗЛУЧЕНИЙ

-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до злучити. 2) у знач. прикм. Який злучився, з'єднався докупи.

ЗЛУЧЕНИЙ

[złuczenyj]прикм.złączony

ЗЛУЧЕНИЙ

-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до злучити.2》 у знач. прикм. Який злучився, з'єднався докупи.

ЗЛУЧЕНИЙ

ад'єктивсоединенный

ЗЛУЧЕНИЙ

злу́чений дієприкметник

T: 149