ЗЛОМИТИ

Зломи́ти. Порушити, не дотримати (слова, обіцянки тощо).● Зломити слово - не дотримати слова. Волян каже, що не зломив слова, а зробив так, як посол Стефанович (Б., 1895, 5, 4); - Тримайся мене, Анно, як я піду! - промовив поважно. -Ая тобі також слова не зломлю! Скоро поверну, зробимо весілля! (Коб., Земля, 284) // порівн. пол. złamać słowo, umowę - порушити слово, обіцянку, złamać prawo - порушити закон; нім. der Wort brechen - порушити слово, обіцянку, brechen - ламати.

Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»

ЗЛОСТИТИ →← ЗЛОЖИТИ

Смотреть что такое ЗЛОМИТИ в других словарях:

ЗЛОМИТИ

ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ,... смотреть

ЗЛОМИТИ

злама́ти (зломи́ти) зу́би на чому і без додатка. Зазнати поразки, невдачі у чому-небудь. Під Москвою зломив (фашист) зуби, в Ленінград не йде без шуби! В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Укр.. думи..); — Нас підтримають київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі,— підемо на Буг (Іван Ле); // Затративши чимало праці, зусиль, не справитися з чим-небудь. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв’язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? Смішно навіть про це думати (В. Собко). сам чорт (біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.). 1. у чому, з ким—чим. Важко зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; нічого не можна зрозуміти. — У ваших канцелярських викрутасах сам чорт зламає ногу.— Інакше, пане, не можна (З. Тулуб); Гадав (Левко), що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить (М. Стельмах); Потап може лише покрикувати на Таволг, підганяти, придумувати усяку мудрацію, у якій сам сатана ноги поламає! (М. Рудь). 2. де. Нема порядку; велике безладдя. — Стійте, стійте, дайте перше .. шовкову спідницю, бо я не знайду, тут сам чорт ногу зломить (Леся Українка). 3. Дуже складний, заплутаний. — Аби тільки в ліс перескочити. А там він такі стежки знає, такими шляхами поведе, що сам чорт ногу зломить (В. Козаченко). сам чортя́ка но́гу зло́мить (дуже складно, заплутано). (Передерій:) Адже як почне (Стрижаченко) крутити, .. то й праве діло так закруте сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка); Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко); — А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник); Галя ледве переставляла ниючі ноги, дрімота хилила її до землі (Ю. Збанацький).... смотреть

ЗЛОМИТИ

зломлю, зломиш; мн. зломлять; док., перех. 1) Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, шматки від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). || без... смотреть

ЗЛОМИТИ

зломлю, зломиш; мн. зломлять; док. , перех. 1》 Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, шматки від чого-небудь; зламати (у 1 знач. ).|| ... смотреть

ЗЛОМИТИ

[złomyty]дієсл.włamać, złamać

ЗЛОМИТИ

【完】 折断, 折坏, 折毁; 压坏, 压断

ЗЛОМИТИ

див. зламувати

ЗЛОМИТИ

Зломи́ти, -млю́, зло́миш, -млять = злама́ти

ЗЛОМИТИ

зломи́ти дієслово доконаного виду

ЗЛОМИТИ

сломать, разг. сломить

ЗЛОМИТИ

див. ЗЛАМУВАТИ.

T: 140