Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»
ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ з... смотреть
-вця, ч., заст. 1) Володар (що мав права монарха). || перен., розм. Член уряду, державний діяч. 2) Той, хто користувався ранговими землями. || Великий... смотреть
Землевласник, місцевий феодал у Вел. князівстві Литовському, Речі Посполитій, Гетьманщині XV-XVIII ст.; д. були переважно шляхтичі та старшини, які отр... смотреть
-вця, ч. , заст. 1》 Володар (що мав права монарха).|| перен. , розм. Член уряду, державний діяч.2》 Той, хто користувався ранговими землями.|| Вели... смотреть
Держа́вець:— володар, тут: поміщик [17]— орендар маєтку [47]— орендар, посесор [46-2;46-1]— поміщик, власник [II]
державець, державцянамісник, що управляв волостю, шляхтич Великого князівства Литовського, власник, орендар, поміщик, управитель
землевласник, місцевий феодал у Вел. князівстві Литовському, Речі Посполитій, Гетьманщині XV-XVIII ст.; д. були переважно шляхтичі та старшини, які отримували земельні угіддя в пожиттєве користування без права відчуження.... смотреть
імен. чол. роду, жив.лінгв.
монарх, володар, самодержець, самовладець, суч. диктатор; ІСТ. землевласник, поміщик, дідич; СУЧ. член уряду, державний діяч.
держа́вець іменник чоловічого роду, істота рідко
державець, -вця