ІРИТОВАНИЙ

Ірито́ваний. Дієприкм. від іритуватися. Я лаявся з ними, сказав, що буду їх “славу” ширити. Що вже судьба покарає їх за бідного емігранта і, конець кінцем, я був вже іритований. Коли розходиться о Вас, то я не вибираю словами (Арт., 28.IV.1934).