ПОДИВЛЯТИ

Подивля́ти (кого?, що?). Дивуватися (з кого?, з чого?; ким?, чим?). Але подивляти треба ту їх цинічну безличність в юдженю Росиї против нас (Б., 1895, 16, 2); Лавра подивляла поступи своєї дочки (Б., 1899, 35, 1); Я подивляю Вас, що Ви такі продуктивні, але Ви, мабуть, і більше часу на те маєте (Коб., Слова..., 270); Я подивляю Вас, що Ви у всіх Ваших заняттях і зворушеннях за суспільні справи маєте час і настрій займатися новелістикою (Коб., Листи, 134, 537)// пол. podziwiać (kogoś, coś) - дивуватися (з когось, з чогось; кимось, чимсь).

Смотреть больше слов в «Українській літературній мові на Буковині»

ПОДОБАТИ →← ПОДАТНИК

Смотреть что такое ПОДИВЛЯТИ в других словарях:

ПОДИВЛЯТИ

ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., П... смотреть

ПОДИВЛЯТИ

ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.1. кого, що і без прям. дод. Дивуватися.Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант... смотреть

ПОДИВЛЯТИ

-яю, -яєш, недок., діал. 1) перех. і неперех. Дивуватися. 2) перех. Розглядати.

ПОДИВЛЯТИ

подивля́ти захоплюватися (ср, ст): Ця... пані, певно, подивляє освітлений квітник. Я зараз її пошукаю (Ярославська); Маґістер подивляв лице Анночки – там навіть немає що подивляти! – а думав про те, які має ноги (Ярославська)... смотреть

ПОДИВЛЯТИ

-яю, -яєш, недок. , діал. 1》 перех. і неперех. Дивуватися.2》 перех. Розглядати.

ПОДИВЛЯТИ

подивля́ти дієслово недоконаного виду дивуватися; розглядати діал.

T: 204